Здавалося, що нас, українців, перенасичених подіями та новинами, важко чимось здивувати, а тим паче схвилювати. Але під час презентації нової книги (15 за рахунком) роменської поетеси Тетяни Лісненко "Сльоза пекуча України" стає зрозуміло, що ми не збайдужіли до чужого горя, що душа наша не зачерствіла. Тамуючи подих, слухаєш переповнені пекучим болем рядки із нової збірки. І не можеш стримати сліз...
Пані Тетяна у своїй книжці зібрала розповіді учасників АТО, які поділилися з нею власними життєвими історіями. Згадала всіх: хто зараз на передовій, хто вже не з нами, хто в полоні не втрачає надії на визволення, волонтерів, які вже не мислять свого життя без допомоги воїнам-героям.
Неймовірно щиро та тривожно звучали слова із уст учнів Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів №11, яких пані Тетяна запросила взяти участь у заході: "А весна розповзається по Україні білим цвітом вишень і яблунь, розкидається по лугах жовтим бархатом медової кульбаби, черемхово-бузковими акварелями наповнює свіже повітря, сивим туманом вдовиних і материнських сліз, пекучим болем, голосом війни вдирається у душі і серця українців, щемливими сльозами дітей розливається по українській землі…" (уривок із розділу "Гарячі будні на війні").
Спасибі, пані Тетяно, за "Сльозу пекучу України", за книгу, яку треба читати серцем і яку потрібно прочитати кожному. Натхнення вам і творчої наснаги!
Дякуємо, діти, Артеме, Денисе, Настуню, Даринко, Альбіночко за ті неперевершені емоції, які ви викликали у слухачів, які прийшли на презентацію книги Тетяни Лісненко "Сльоза пекуча України".
Дякуємо, діти, Артеме, Денисе, Настуню, Даринко, Альбіночко за ті неперевершені емоції, які ви викликали у слухачів, які прийшли на презентацію книги Тетяни Лісненко "Сльоза пекуча України".