На шляху до змін… Щоденник учителя

Допомогти змінитися може одна життєва подія, людина або потреба часу… Але перероджуватися потрібно. Хочеться, щоб це були позитивні пертурбації, які працюють на майбутнє. Останнім часом часто чую: «Який учитель, такі й учні», «Учити потрібно по-новому», «Навчати необхідно для життя». Ці фрази відклалися в глибинах підсвідомості. Гризли… Гризли… І змусили на процес навчання подивитися по-іншому. Тож цей тиждень експериментувала з навчальними технологіями, методами, прийомами. І ось що вийшло.

По-перше, дозволила сидіти учням з ким вони самі хотіли (відповідальність за порушення поведінки поклала на них). Створила невимушену атмосферу. Доречно зазначити: учні 11 класу й 7 (підгрупа) ще раніше піддалися цьому експерименту. Боялася за п’ятикласників, але дарма, бо вони зрозуміли, що, якщо хочеш сидіти з другом, не потрібно порушувати дисципліну. Я їм довірила, а вони відчули відповідальність.

По-друге, використовувала різні види наочності та мультимедійні презентації. Змінювала на уроці «декорації». Учні не тільки писали в зошиті, а й виконували інтерактивні завдання в інтернет-ресурсах (5-А стали учасниками вікторини з «Фонетики», 5-Б – гри «Перший мільйон» (та сама тема), 7-А – калейдоскопа «Знайди дієприслівник» та завдань на співвіднесення «Дієприслівники доконаного й недоконаного виду », 11 –  вікторини «Вгадай героя», калейдоскопу «Підготовка до ЗНО»). Майбутні випускники пройшли тестування за допомогою інтернет-ресурсу «Рlickers».

По-третє, давала цікаві завдання, пов’язані з їхніми ґаджетами. Проводити уроки у випускних класах – дуже відповідальне завдання. Ти повинен не тільки подати основний матеріал, а      й готувати дітей до ЗНО. А здивувати й зацікавити сучасну молодь важко, заохотити до навчання теж. На минувшому тижні мені це вдалося!

  О. Авраменко сказав: «Щоб сучасні ґаджети не заважали в навчальному процесі, зробіть їх не ворогами, а помічниками». Я скористалася порадою. Ви би бачили здивування одинадцятикласників, коли на уроці дозволила зайти в нашу бесіду в одній із соціальних мереж. Але не для розваги, а щоб колективно скласти твір-опис «Зимовий день». Кожен придумав безсполучникове речення з теми – і ось кінцевий результат: Бачу: чудовий зимовий день. Небо потемніло – починається снігопад. Дихнув суровий вітрисько – посипалися сніжинки з дерев. Чую:  діти запрошують пограти в сніжки. Іній на деревах, діти бавляться, звірята бігають. Сипле сніг із неба, щіпає щічки морозець. Бешкетник робить їх збагрянілими, сонце осліплює очі. Носи в малечі червоні, бульби замерзлі. Навколо чарівно; усі падають на льоду. Попадали діти – розламався лід. Попадали діти на льоду – порозбивали носи. Усі поспішають, біле шатро невпинно спускається додолу. Не сніг день робить прекрасним – люди!

А ще майбутні випускники робили селфі з портретами письменників, твори яких виносяться на ЗНО. На уроці, під час постійної рубрики «На зустріч ЗНО», ми вгадували зображення. Но фото були підказки з творів письмеників, цитати про них і про героїв творів. Було цікаво!

Результат? Чудовий! Такий підхід мотивував дітей. Працювали всі: відмінники й діти, які мають незначні досягнення в навч анні. Їхні очі горіли цікавістю. Вони питали, чи не відкритий у них урок, чи й надалі буде так захоплююче? Мені вперше щиро подякували за урок!

Проблеми, які виникли… Брак технічних засобів, черга на них (сподіваюся, що далі вона буде ще більшою). Так, і в мене часу вільного залишилося менше. Але мені це подобається. З уроку я виходжу з відчуттям самоствердження! А зацікавлені й вдячні очі дітей варті цього… До іншого мені байдуже…

Далі буде…