«Життя, мов спалах»

    Бурхливі події української історії, різноманітні життєві перипетії протягом століть призвели до того, що зараз навряд чи на карті світу знайдеться країна, у якій немає жодного українця. Загалом за межами нашої держави проживає близько 10 мільйонів осіб, які є за походженням українцями. Але в якому б куточку світу не жили, вони  завжди пам’ятають про своє коріння, про рідну країну. До когорти письменників-емігрантів належить Леонід Полтава, талановитий поет, драматург, перекладач, публіцист, дитячий письменник, учасник націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині. Його прізвище більше відоме за межами України, ніж на Батьківщині.

    Леонід Полтава народився 1921 року на Полтавщині, в історичних Ромнах, у с. Вовківці. Цього року Роменщина святкує 100 років від дня народження письменника. Більшість свого життя Леонід Полтава прожив під прізвищем Єнсен –  прізвищем-оберегом від хижих полювальників на непокірних. З часів відомої Полтавської битви 1709 року бере початок історія роду Єнсенів, коли його далекий предок у спілці з українськими вояками гетьмана Мазепи воював за волю України, а після поразки українців уже не повернувся до Швеції, а лишився тут.

    Батько Леоніда працював лікарем, а мати – учителькою. У сім'ї Єнсенів надзвичайно любили поезію, і насамперед мама. Саме від неньки довідався найбільше Леонід про Україну, її культуру, історію, літературу. Захоплювався поезією і батько-хірург, якого не обминула смертоносна хвиля в тридцяті роки.

 Мав Льоня і красуню сестру Валю, яка навчалася в Роменському медичному училищі, потім працювала, а пізніше тяжко захворіла на тиф і померла. Про смерть сестри Леонід Пархомович уже не знав, бо був далеко від своєї Батьківщини.

     Адже учасник націоналістичного підпілля революційної ОУН на Сумщині, Леонід Полтава як „остарбайтер” був вивезений окупантами до Німеччини. Поет уже ніколи не повернувся в Україну, хоча усіма своїми думами, творчістю, життям прагнув до неї.

    Наприкінці війни він разом з поетом Леонідом Лиманом вивіз українські шрифти з міста Плауена, яке опинилося в радянській окупаційній зоні, що дозволило налагодити український друк в Реґенсбурзі, а згодом і  видавництво «Прометей» видавництво в Новому Ульмі, очоленюване Іваном Багряним.

      Після кількох років у Парижі, Леонід Полтава в Мадриді очолив український відділ Іспанського радіо. Потім працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. А з 1958 року мешкав у США, де працював в Українській службі «Голосу Америки» та редагував «Свободу».

      На жаль, ще маловідома в Україні, творча спадщина Леоніда Полтави є досить великою та різноманітною – це і поезія, і прозові художні та публіцистичні твори, і книги для дітей.

     Його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни вийшла у 1946 р. в Німеччині, у 1948 р. побачила світ збірка «Жовті каруселі», в 1952 р. у Мюнхені було видано збірку новел «У вишневій країні», у 1953 р. – збірку «Українські балади», у 1958 р. – «Римські сонети». За океаном вийшои ще чотири його поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця».

      Цікавими є твір-хроніка – історичний роман «1709» про українсько-шведський союз та війну з Росією і видана в 1968 р. репортажна повість «Над блакитним Чорним морем».

     Також Леонід Полтава – автор низки книг для дітей – «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких», і поряд з тим віршів, казок, поем, оповідань, лібрето оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар»… Наразі саме його «дитячі» твори є більш відомими, позаяк використовуються в шкільному та позашкільному навчанні.

     Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія у Саут Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. В Україні на його честь названо вулиці у містах Полтаві і Ромнах.

         В роменськім сквері – неба сіра смуга.

У затишку полтавських вечорів

Сидиш замислений. Не хочеш прапорів,

Ані вітань, ні сурм. Лиш зморшки біля брів –

Неначе борозна позаземного плуга.

Поскрипуючи, човгають, ідуть,

Накульгуючи, відступають покоління.

Хтось рвався з них на Заповітну путь,

Хтось виростав з козацького насіння!

Устань! Спини їх! Дай свячений ніж,

Ним – або ворога, або дітей доріж!

     Сьогодні твори Леоніда Полтави перекладені англійською, французькою, португальською, польською, білоруською та іншими мовами, виставляються на сценах театрів різних країн світу. Ось таким повертається до нас Леонід Полтава.

      Трохи більше року не дожив він до свого 70-річчя, а відтак і до проголошення незалежності. Уже після його смерті прийшов і перший лист з України, вісточки якої він так чекав, за звільнення якої боровся, візію якої змальовував у своїх творах.

    27 серпня 2021 року гості, мешканці Роменської об’єднаної територіальної громади зібралися на урочистому заході, присвяченому відкриттю меморіальної дошки до 100-річчя з дня народження Леоніда Полтави, який організували адміністрація та педагогічний колектив Роменської ЗОШ І-ІІІ ст.№ 11.